ТЕМА 3.1 . Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни

            

 Ключові поняття

Термін,-а –

1. слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо;
2. слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху.

Професіоналізм, -у -  слово або зворот, властиві мовленню людей певної професії.

 

Професійний жаргон, -у – слово якоїсь соціальної чи професійної гурпи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі; сленг.

 

Фразеологізм, -у – усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів.

 

Вивчивши тему студент повинен

знати:

• історію виникнення термінів, професіоналізмів;
• сфери вживання термінів, професіоналізмів;
• мету, потребу у вживанні їх;
• специфічні особливості вживання;
• відмінності, пов’язані зі сферою професійної діяльності.

уміти:

• влучно, доцільно, доречно використовувати терміни, професіоналізми, фразеологізми в усному і писемному  мовленні ;
• визначати їх у тексті, пояснювати значення;
• надавати перевагу власне українським термінам у побудові думок;
• добирати відповідні синонімічні, антонімічні варіанти для більш конкретного пояснення мовних ситуацій;
• працювати з термінологічними словниками для вибору потрібних термінів, фразеологізмів;
• виконувати різноманітні практичні завдання, спрямовані на засвоєня теми;
• орієнтуватися   у фахових текстах, використовуючи їх дидактичні можливості.

 

Цікаво знати

         Українське термінотворення бере свій початок у витоках української писемності, о ще у пам’ятках ХІ століття , зокрема в Ізборнику Святослава і 1073, і 1076рр., а згодом у Руській правді фіксуються вислови, які можна назвати термінолексемами.

         Утверджуючись на національній основі, термінологія засвідчує інтелектуальні підвалини народу, його державності.

         Загальнонаукова термінологія використовується в усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя, як-от: аналіз, синтез, держава, проблема, право.

         Більшість термінів – іменники, є терміни – прикметники, що переважно є прикметниками. Які перейшли в іменник (типове, парнокопитні), рідко зустрічаються інш чатини мови, зокрема, прислівники (пристрасно в музиці) тощо.

         Виділяються однослівні (аванс, капітал, патент) та терміни-словосполучення ( разове доручення, банківський білет).

         Одні слова-терміни є власне українськими  (позивач, правник), а інші – іншомовними за походженням (авізо, конверсія).

         Трапляється, що»чуже» слово знаходить синонім у мові, до якої прийшло, тоді утворюються терміни-дублети, наприклад: експорт – вивіз. 

         Діловодство, що обслуговує управління, галузі культури, науки, освіти, має свою термінологію. Треба пам’ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресат, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому загалові.

         Від слова термін утворено слово термінологія , яке означає сукупність термінів з усіх галузей знання (або однієї галузі знання).

         Терміносистема – опрацьована фахівцями певної  галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.

         Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви – своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна  лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне.

         До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви тощо.

 

         Характерні ознаки терміна:

а) належність до певної термінологічної системи;

б) наявність визначення

в) однозначність в межах однієї терміносистеми;

г) точність;

д) стилістична нейтральність;

е) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;

є) відсутність експресивності, образності, суб’єктно-оцінних відтінків.

         Джерела походження термінів:

а)  власне терміни  - лексичні одиниці, які називають ключові поняття терміносистеми й відповідають усім вимогам до терміна;

б) професійна лексика (спеціальні лексичні одиниці, що вживають представники певних професій, переважно в усному мовленні: професіоналізми, жаргонна лексика, професійний жаргон);

в) запозичені з інших наук (ретермінологізація);

г) запозичені із загального вжитку (загальнолітературні мовні одиниці, що входять до складу термінів)

         Терміни поділяють на загальнонаукові та вузькоспеціальні.

         Загальнонаукові терміни - це звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових документах.  Такі терміни прості, доступні, зрозумілі, вони ніякого спеціального змісту не мають (ідея, гіпотеза, формула, аналіз, синтез, закон, документ)

         Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад мистецтва:-------------------------------------.

         Для таких термінів характерна семантична конкретність, однозначність.

 

         1. Терміни різноманітні за структурою::

• однокомпонентні терміни –
• двокомпонентні терміни – найчастіше це словосполучення іменник + іменник (_____),  прикметник + іменник (____)
• трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники:
  •  прикметник+прикметник+іменник (необхідний робочий час, пересувна телевізійна установка)
  • прикметник+іменник+іменник ( типовий носій запису);
  • іменник+прикметник+іменник ( плинність робочої сили);
• багатокомпонентні аналітичні терміни  , що мають чотири і більше компонентів (міжнародний комерційний арбітражний суд)

 

         Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва , культури  має свою термінологію. Загалом серед термінологічної лексики можна виділити суспільно-політичну, науково-технічну, природничу, адміністративно-ділову тощо. Кожна з них має свої підсистеми:

• політичну (демократія, інтеграція, уряд, соціал-демократ);
• юридичну (законодавство, апеляція, позов, адвокат, прокурор);
• фінансову (кредит, банк, вклад, депозит);
• музичну ( квартет, адажіо, піанісимо)
• хореографічну (батман,         );
• образотворчу ( палітра, мольберт, сюжет, скульптура)

 

2. Способи творення термінів

Більшість термінів творяться морфологічним способом:

суфіксальний:

-нн(я) – малювання, усічення

-ість  -теплобарваність, гнучкість

- ач – підсилювач, переривач, вмикач;

- ств(о) – підприємство, законодавство

-аці(я) – міграція

 

нульовий суфікс – обіг, примус, осад

префіксальний – піддіапазон, антидемократичний, дезінфекція;

префіксально-суфіксальний -  безстроковий, сузір’я 

основоскладання – пермер-міністр, супермаркет

абревіація – піар, біоніка

 

3. Походження термінів

     40% різногалузевих термінів – слова, запозичені х інших мов.  Багато термінів – слова інтернаціональної лексики з грецькими і латинськими коренями.

     З грецької мови прийшла значна частина  медичних, природничих, суспільно-політичних термінів.

     Запозичення з латинської мови також пов’язане з  філософією,….

    З французької мови українська мова запозичила терміни мистецтва ( сюжет, увертюра, режисер, ансамбль )

     З англійської –

    З італійської мови прийшло в українську багато слів-термінів музичного мистецтва (віолончель, композитор, тенор, піаніно, адажіо, опера)

 

Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної

1. Загально мовна ( між стильова) лексика.

Це назви людей за професією, національністю, соціальними

характеристиками, суспільно-політичними вподобаннями: батько, мати, вчитель, інженер, українець, робітник, селянин, демократ.   

Велику групу між стильової лексики становлять назви трудових

процесів, різних дій і станів: будувати, працювати, поставляти;

         Назви різноманітних об’єктів , зокрема промислових, культурно-освітніх, що є результатом діяльності людей: завод, ферма, школа, магазин, будинок побуту.

         Назви суспільно-політичних понять ( народ, нація, власність, населення, політика, релігія )

         Отже, перша категорія лексики офіційно-ділового стилю містить переважно слова з конкретним лексичним значенням.

2. Термінологізована лексика. Характеризує певні галузі знань,

виходячи за їхні межі та потрапляючи у сферу ділового мовлення термінологізована Лесика у певному лексичному значенні має вужчу сферу вживання. Наприклад багатозначне слово «рада» має кілька значень. Як загальновідоме поняття, воно вживається у значенні «порада». Друге значення слова «рада» - обговорення чого-небудь, тому й кажуть «держати раду». Саме на основі цього утворилося значення «збори, зібрання з метою обговорення чогось» ( козацька рада). Це значення покладено в основу найменування суспільно-політичних організацій на зразок Центральна

Стилістика.  Тема    .Лексика ОДС

 

Рада,Верховна Рада, всесвітня Рада Миру. Таким чином, шлях слова від широкого загально мовного значення до вузького офіційно-номенклатурного ( його термінологізація)

         Термінологізована лексика – мовні одиниці, які широко вживаються у повсякденному житі, але водночас зорієнтовані на якусь певну сферу людської діяльності.  Це насамперед суспільно-політична лексика, яку популяризують ЗМІ і яка широко представлена в офіційно-діловому мовленні: держава, влада, партія, коаліція, опозиція, оренда, владні структури, національна політика, національні відносини, демократизація закон, конституційне право.

         3.Термінологія . У діловому мовленні широко використовується термінологія з різних галузей людської діяльності, залежно від того, яку з них воно обслуговує: економічну( прибуток, дохід, обіг, податок, інвестиція), фінансову(витрати, видатки, баланс, кредит, кошторис), наукову ( полімер,  вектор, рівняння, дифузія), вузько виробничу (карбюратор, ґрунтування, дискування).

         4. Власне ділова лексика (канцеляризми) У процесі свого розвитку офіційно-діловий стиль виробив  велику кількість ділової термінології, яка за походженням є переважно загальновживаною лексикою або похідною від неї. Передусім це назви ділових паперів: акт, грамота, декрет, декларація, догана, звіт, контракт, трудова угода, меморандум, запрошення

         До власне канцелярської лексики також належать канцеляризми на зразок : атестація, виконання документа, кадровий резерв, печатка, підпис, надходження документа.

         У канцелярській лексиці поширені активні і пасивні дієслівні форми актово-ділового вжитку, наприклад: надавати (ся),  відмовляти ( ся), адресувати ( ся), звільняти ( ся), вимагати, а також номінативні утворення від них : утворення, відшкодування, визнання, підпорядкування.

 

         Використання сучасної української літературної мови в різноманітних  сферах  суспільного життя зумовлює функціонально-стильове розрізнення її лексичного складу і виділення двох груп лексики – загальновживаної та лексики обмеженого вживання.

         Загальновживана лексика – це слова, які використовують усі носії мови незалежно від рівня освіти, фаху, місця проживання тощо. Насамперед це назви життєво необхідних для кожної людини понять, які зв’язані з побутом, суспільним життям, виробничою діяльністю.

         Загальновживана лексика стилістично нейтральна (між стильова)  тому вільно, без будь-яких обмежень вживається в усіх функціональних стилях мови. У зв’язку з підвищенням загального рівня культури, освіти, наукових і технічних знань народу, активною участю його й політичному, громадському житті, суспільному виробництві, корінними змінами у побуті загальновживана лексика поповнюється словами, які впродовж десятиліть складали спеціальну лексику з обмеженою сферою вживання.

        

         Лексика обмеженого вживання співвіднесена зі сферами суспільного життя  і функціональними стилями мови. Її поділяють на:

         Розмовну лексику – слова, поширені в розмовному варіанті усного літературного мовлення.

         Книжну лексику – слова, що вирізняються на тлі стилістично нейтральної та розмовної лексики  літературної мови вузькою сферою вживання і вносять у спілкування  відтінок офіційності, урочистості , науковості.

 

  Книжні слова                          Загальновживані                    Розмовні

Усвідомлювати                                розуміти                              кумекати

Вирушити                                       піти                                        вшитися

         Книжну лексику активно використовують у функціональних стилях, пов’язаних з професійною, науковою, офіційно-діловою сферами.

 

         Мова професійного спілкування передбачає широке використання професійної та науково-термінологічної лексики.

         Професійна лексика -   це слова чи словосполучення, які пов’язані з певною сферою діяльності (назви процесів,знарядь праці) та професії.

         Професійна лексика тісно пов’язана зі спеціальною термінологією окремих галузей науки, освіти.