Публічне мовлення становить собою один із жанрових різновидів

мовленнєвої діяльності, досить своєрідною за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також за своїми якісними характеристиками

Книжно-розмовна форма публічного мовлення характеризується впливом на мисленнєво-мовленнєву діяльність слухача з метою переконання й спонукання його до відповіді чи дії.

         Розмовний аспект публічного мовлення виявляється в таких її якостях, як:

• безпосередність (спілкування віч-на-віч, у процесі якого здійснюється оперативна реакція мовця на стимули слухача);
• невимушеність (природність, розкутість спілкування) як необхідна передумова встановлення контакту між мовцем і слухачем ;
• емоційність спілкування що забезпечує виразність мовлення за рахунок доцільного використання вербальних і невербальних засобів.

 

 

Книжний характер публічного мовлення виявляється у:

• правильності (відповідності нормам літературної мови);
• точності ( використанні слова у відповідності до його мовного значення);
• стислості ( використанні таких мовних засобів, які найбільш яскраво виражають головну думку);
• виразності ( використанні елементів художнього стилю);
• - доцільності (зумовленої книжним характером мовлення й тісним зв’язком публічного мовлення з різними стилями літературної мови)

 

         Отже, публічне мовлення – це особливий вид тексту, cтворюваний за законами риторики, орієнтований на переконання, що зумовлює його інтеграційну природу ( письмово-усна форма  реалізації; книжно-розмовний тип мовлення, підготовлено-імпровізаційний характер реалізації ). Публічне мовлення – це такий матеріал, де найповніше виявляються сліди розумово- мовленнєвої діяльності людини й лише постійна робота над ним є найдієвішим чинником розвитку й удосконалення цієї діяльності оратора.

 

 ФОРМИ ПУБЛІЧНОГО МОВЛЕННЯ

№	Форма публічного виступу	Що це таке?	Де виголошують виступ	Як підготувати?
1	2	3	4	5
1	Повідомлення	Невеликий публічний виступ, невелика доповідь на якусь тему	Під час проведення практичних чи семінарських занять	Здебільшого пишуть за одним джерелом
2	Наукова доповідь	Виступ, у якому узагальнюють наукові дані, інформують про досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень	Під час проведення семінарів, конференцій та інших зібрань з науковим спрямуванням	Як правило, студент готує реферат, що становить критичний огляд і вивчення ряду публікацій учених методами наукового опрацювання літератури
3	Ділова доповідь	Діловий документ, який містить виклад певних питань життя і діяльності певного колективу обов’язково з висновками і пропозиціями	Містить значний обсяг інформаціє й розраховується на обізнаних слухачів	Опрацювавши значний фактичний матеріал, доповідач знайомить аудиторію із назрілими в певній галузі проблемами.    Основне ж – глибокий  аналіз стану справ  в установі, організації, а для цього треба володіти фактами, використовувати у виступі приклади, ілюстрації ( якщо вони мають форму таблиці, малюнків, то краще, щоб аудиторія мала на руках віддруковані матеріали).    Керуйтеся для «підкреслення» положень словами на зразок «необхідно наголосити», «треба підкреслити».      У заключній частині доповіді слід обґрунтувати шляхи і способи практичного розв’язання проблем, розкрити перспективи подальшої роботи, поставити завдання на майбутнє.     Може бути  заздалегідь надрукована й роздана учасникам зібрання.
4	Виступ по доповіді	Коротке, фрагментарне, як правило, виголошення інформації; не має самостійного значення, зрозуміти його можна лише у зв’язку з обговорюваною проблемою.	Після виголошення доповіді на зібранні	Промовець, як правило, торкається кількох питань, висвітлених у  доповіді. Й оформляє свій виступ найчастіше як набір реплік.     Полемічність, критичне спрямування, лаконізм – характерні риси такого виступу.

 

Види і жанри публічних виступів

 

Структура професійної публічної промови 

 

 

 

СТРУКТУРА ДОПОВІДІ

І. Вступ

         Завдання:

1. Викликати інтерес до теми розмови, показавши її важливість для співрозмовників-слухачів.
2. Установити психологічний контакт зі слухачами,створивши ефект однодумства.
3. Мотивувати їхнє активне сприйняття мови риторичними питаннями або постановкою проблемної ситуації.

ІІ. Основна частина

         Завдання:

1. Розкрити суть проблеми (ідеї,підходу,вирішення, пропозиції, ініціативи)
2. Аргументувати своє бачення проблеми.
3. Спонукати співрозмовників до обговорення проблеми (якщо в цьому є потреба й ви маєте вдосталь часу).
4. Підтримувати інтерес та увагу співрозмовників.
5. Керувати аудиторією, не даючи їй відволікатися від змісту доповіді.
6. Викликати у слухачів задоволення змістом і стилем мовлення,манерою поведінки.

ІІІ. Висновок

         Завдання:

1. Підбити підсумок сказаного ( Що для нас найважливіше в цій проблемі?)
2. Сформулювати свої пропозиції (рішення).
3. Закликати до обговорення або до певних коректних дій,якщо рішення прийнято.
4. Відповісти на запитання аудиторії.