Ознайомтесь з поданими поняттями:
Спеціальність, - ності – окрема галузь науки, мистецтва, в якій людина працює; основна кваліфікація; улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь виявляє уміння, хист.
Професія ,-ї – рід занять, певна форма трудової діяльності, що вимагає належного рівня знань і навичок і є для людини джерелом існування.
Фах,-у – уживається з обома значеннями: вид заняття, трудової діяльності, що потребує певної підготовки і є основним засобом існування; професія, спеціальність, кваліфікація; справа, заняття, в яких хтось проявляє велике вміння, майстерність.
Спеціаліст, -а – той, хто досконало володіє певною спеціальністю, має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва.
Професіонал, -а – той, хто зробить яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією; добрий фахівець; знавець своєї справи; спеціаліст.
Фахівець, -ця – той, хто досяг високої майстерності в чому-небудь; знавець чогось.
Мова і професія – дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину пізнання світу, оволодіння набутками цивілізації, рівень мовленнєвої культури.
Мова і професія – немов партнери, які не можуть існувати один без одного, бо обидва покликані обслуговувати потреби суспільства, окремих груп і кожної людини.
Мова з її багатьма функціями (комунікативною, номінативною, культуроносною, мислетворчою) забезпечує належний рівень грамотності носіїв певної професії, формує їх уміння спілкуватися у всіх сферах комунікації – в ділових відносинах, у науці, в освіті, культурі, економіці.
Знати мову професії – вільно володіти багатим лексичним матеріалом з фаху, якого набувають студенти у ВНЗ.
Це значить дотримувати граматичних, лексичних, стилістичних, акцентологічних норм професійного спілкування, якого люди вчаться впродовж усього життя.
Головною ознакою мови професійного спілкування є наявність термінології, притаманної тій чи іншій професії, та професіоналізмів.
У кожному виді професійної мови виокремлюють
- наукову мову,
- професійну розмовну мову певного виду діяльності, яку формують, зокрема, професіоналізми, жаргонізми;
- розподільну мову (мова реклами, мова музикантів, мова хореографів, мова діловодства, мова бібліотекарів тощо)
Головним завданням мови професійного спілкування є забезпечення професійної діяльності. Функціонує ця мова переважно в усній формі, хоч можлива і писемна форма; послуговуються нею як в офіційних, так і в неофіційних умовах спілкування.
Особливості професійного спілкування:
- Діалогічність. Професійна діяльність потребує обміну думками, обговорення певних проблем чи окремих питань, прийняття рішень.
- Кількість учасників спілкування може бути різною - два і більше, а отже, діалог може переростати в полілог.
- Чистота професійної мови полягає у відповідності сучасній літературній нормі:
- на рівні орфоепії – літературно-нормативна вимова;
- на рівні орфографії – грамотне письмо ;
- на рівні лексики – відсутність іншомовних слів, вульгаризмів, суржику, невмотивованих повторів;
- на рівні граматики – правильна,завершена побудова речень, нормативні словоформи;
- з погляду стилістики – відповідність меті,завданням. Ситуації спілкування, під стилям, жанрам мовлення.