Культура ( від лат. cultura – догляд, освіта, розвиток) означає сукупність матеріальних і духовних цінностей , які створило людство потягом своєї історії. Мова – це прояв культури.  Плекаючи мову, дбаючи про її розвиток, оберігаючи її самобутність, ми зберігаємо національну культуру.

         Культура мови – галузь мовознавства , що займається утвердженням норм на всіх мовних рівнях. 

         Культура мови має регулювальну функцію. Вона діє між літературною мовою і діалектами, між усною і писемною формами.

         Культура мовлення – передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.

 

         Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:

• нормативність ( дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);
• адекватність ( точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);
• естетичність ( використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);
• полі функціональність(забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).

 

         Основними якісними комунікативними ознаками  (критеріями) культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.

Правильність – вільне володіння мовою відповідно до літературних норм

Точність – уважне ставлення до мови, правильний вибір слова, добре знання відтінків значень слів-синонімів, правильне вживання фразеологізмів, крилатих висловів, чіткість синтаксично-смислових зв’язків між членами речення.

Логічність – логічно правильне мовлення, послідовне.

Логічні помилки:

• поєднання логічно несумісних слів ( жахливо добрий, страшенно гарний);
• вживання зайвих слів, тавтологія ( особисто я, вільна вакансія, захисний імунітет);
• порушення порядку слів у реченні;
• порушення хронологічної послідовності;
• розширення і звуження  поняття (письменники і поети);
• невідповідність причини і наслідку

Змістовність – передбачає глибоке осмислення теми й головної думки

висловлювання, докладне ознайомлення з різнобічною інформацією з цієї теми, вміння добирати потрібний матеріал.

Доречність – добір таких мовних засобів, що відповідає змістові,

характерові, меті повідомлення.

         Багатство – різноманітність уживаних морфологічних норм, синтаксичних конструкцій.

         Виразність – виразність дикції і чіткість вимови; вміння застосовувати виражальні засоби звукового мовлення – логічний наголос, паузи, емоційну тональність.

Чистота – вживання тільки літературно-нормативних слів, правильні граматичні форми.