Спілкування (комунікація)- своєрідна форма зв’язку людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності; обмін інформацією, що здійснюється за допомогою різних засобів, насамперед, мови. Засоби передачі інформації поділяються на вербальні (словесні) та невербальні (несловесні) –жести, міміка, рухи, погляд, поза тощо
Звичайне спілкування (розмова) |
Ділове спілкування |
|
|
|
|
|
|
Ділове спілкування – це специфічна форма контактів та взаємодії людей, що мають певні повноваження від своїх організацій. Ділове спілкування включає обмін пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем, підписання угод чи встановлення інших відносин між підприємствами.
Під час ділового спілкування через усні й письмові контакти партнери намагаються вплинути один на одного, аби змінити існуючу ситуацію. Ділове спілкування завжди орієнтоване на результат. При оптимальному результаті ділового спілкування кожний його учасник усвідомлює, що він отримав певні вигоду у порівнянні з вихідною ситуацією.
Мета ділового спілкування - викликати у партнерів взаємне бажання діяти певним чином.
Фази ділового спілкування:
* початкова, протягом якої встановлюються вихідні контакти;
* основна, протягом якої реалізується така послідовність дій:
- встановлення проміжної та кінцевої мети спілкування;
- безпосередні мовні та документальні контакти;
- взаємний аналіз вихідних та проміжних позицій;
- пошук узгоджених рішень, визначення перспектив спілкування;
* завершальна, протягом якої формулюються підсумки ділової взаємодії.
Форми ділового спілкування:
- ділова бесіда віч-на-віч;
- розмова по телефону;
- діловий лист;
- діловий прийом.
Функції ділових партнерів у діловому спілкуванні:
- передають та сприймають виробничу інформацію;
- коригують поведінку свою і партнера;
- стимулюють емоційні контакти;
- організовують спільну діяльність з партнерами для опрацювання взаємовигідних рішень.